Актуальна українська книга

ЯК ГАВРИЛО ПОВЕЧЕРЯВ

Осінь. Вечір. Жовтим листям
Тротуар покрило.
“Де б тут сісти та й поїсти?”-
Думає Гаврило.
А на розі в ресторані
Музика цигиче.
- У нас тепло, у нас гарно!
Завітайте! - кличе.
Так Гаврило й опинився
В теплім ресторані.
Сів до столу, витяг з торби
Пляшку й дві тарані.
Випив пиво, їсть тараню,
Запива водою.
Кельнер збоку поглядає,
Трясе бородою.
Підійшли офіціантки,
Повні та рум’яні.
- Їсти, - кажуть, - принесене
Ніззя в ресторані.
В ресторані замовляти
По меню годиться.
- Можна й так, - сказав Гаврило, -
А є у вас птиця?
- Яка птиця?
- Та хоч рябчик.
- Рябчика немає.
- А бекаси?
- В нас бекасів
Зовсім не буває.
- Що ж я можу замовляти,
Як немає птиці?
- Є у нас на кухні гуска, -
Хваляться дівиці.
- Гуска є? - зрадів Гаврило. -
Все на місце стало.
Принесіть мені пір’їну.
Щось в зубах застряло…